День захисника Вітчизни

Мужність і відвага крізь покоління.

Усний журнал

 

Мета: ознайомити учнів з українськими військовими традиціями від давнини до сьогодення, прилучати дітей до цінностей народного життя, традицій рідного краю;

            розвивати й поглиблювати національно-громадянські та військово-патріотичні уявлення та знання;

            виховувати любов до рідної землі, її традицій, вірувань, почуття обов’язку та відповідальності перед Вітчизною.

 

Обладнання: портрети Д. Вишневецького, Івана Сірка, Івана Підкови, Богдана Хмельницького, Максима Залізняка, зображення Покровських храмів, ікона «Покрова Пресвятої Богородиці», аудіозаписи, рушники.

 

Хід заходу

Ведуча 1   Добрий день, шановні друзі!

 

Ведуча 2Добрий день, любі гості! Сьогодні ми зібралися в цій святковій, затишній залі, щоб засвідчити свою повагу всім, хто носить військову форму та відзначити свято - День захисника Вітчизни. З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві Президент України підписав Указ про День захисника України від 14.10.2014 року № 806, встановивши, День захисника України – свято, яке щорічно відзначається 14 жовтня на державному рівні.

 

Ведуча 1 Вітчизну зі святом вітаємо нині

                  І хочемо, щоб вона мужніла й цвіла,

                  Навіки слава, слава Україні,

                  Її народу слава і хвала!

 

Звучить пісня. Катерина Бужинська - Люблю я Україну https://www.youtube.com/watch?v=gPJ9TLFufz4

 

Ведуча2.Шановні гості! Вашій увазі пропонуємо усний журнал: «Мужність і відвага крізь покоління»

 

Сторінка 1

 

Ведуча 2. Пам'ятаймо, чиї ми сини!

                   Пам'ятаймо, що ми з України!

Ми – славного козацького роду. Збройні сили України своїми традиціями зобов’язані козацтву. Багато століть лунають над нашою землею пісні, які уславлюють козаків. Тож хай живе й донині слава козацька, слава України.

Сценка

Дійові особи

Тарас.

Мати.

Гетьмани, сотники

Іван Підкова 

Вишневецький Байда

Сцена перша

Дія відбувається в хаті Шевченків. Малий Тарас задрімав. Сниться йому: Тарас.

Виступають отамани,

Сотники з панами

І гетьмани; всі в золоті

У мою хатину

Прийшли, сіли коло мене

І про Україну

Розмовляють, розказують…

Іван Підкова.

Славне військо Запорізьке

Ти, наш лицарю, зібрав.

На острові, на Хортиці,

Січ преславну збудував.

Перший ти вказав козацтву,

Як топтать до слави шлях,

Йти за моря, гори, ріки,

Не сидіти на степах.

Вишневецький Байда.

Ти повідай нам, Іване,

Як козаки на байдаках

Пороги минали,

Як гуляли по синьому,

Грілися в Скутарі

Іван Підкова

Та то так я відповів кримському хану

Аділь-Гірею на сплюндроване Поділля.

У 1576 році попалив передмістя татарських приморських поселень.Наступного року навідався знову.

Вишневецький Байда

Кримський хан жалівся польському королю щорічно,

а султан гнівився, грозився,

що помститься козакам особисто.

Іван Підкова

Та не був би я Іван Підкова…

Тарас

То це справжнє прізвище, Підкова

Ви не вигадка, мого дідуся?

Іван Підкова

Я велику силу маю.

Жартуючи, розгинав підкови,

то й прозвали мене побратими Підковою.

Твій дідусь знав, що розповідав А де ж він?

Тарас

Немає діда, помер.

Іван Підкова

Шкода. Ми б з ним пригадали,

Як, люльки закуривши

В Польщі на пожарі,

В Україну верталися,

Як бенкетували.

Тарас

То ви на свято прийшли до нас, на Покрову?

Іван Підкова

Покрова Пресвятої Богородиці – одне з найголовніших свят запорозьких козаків. Під покровом Богородиці запорожці не бояться ні ворожого огню, ні грізної стихії, ні морської бурі. Для козаків це свято храмове, адже у центрі козацької твердині стоїть Покровська церква. Вона є священною для кожного січовика – від її порога славне козацтво вирушає на захист рідної землі і з подякою за порятунок повертається до неї після походів. Саме на свято Покрови козаки проводять свої ради, на яких вибирають нового гетьмана або кошового отамана.

 

Звучить пісня «Під Твій Покров святий»https://www.youtube.com/watch?v=5Xrmmbq5-vY

Сцена друга

Тарас прокидається. Заходить мати.

Тарас.

Мамо, а де козаки, Іван Підкова…?

Мати.

Боже. Наслухалася дитина дідових казок, ввижається тепер всячина. Йди вже на піч та спи.

 

Ведуча 1

Згадаймо імена славного козацтва, мужніх і мудрих воєначальників: Івана Сірка, Байду Вишневецького, Максима Залізняка, Богдана Хмельницького та ще мільйони простих українських козаків, які віддали свої серця й життя Україні.

 

Сторінка 2

 

Учень 1

Прикладом мужності, патріотизму, символом боротьби за українську державність став бій під Крутами 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем (нинішня Чернігівська область) між військами більшовиків і добровольцями Студентського куреня Січових Стрільців, які захищали Центральну Раду УНР.

 

Учень 2

Бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.

 

Учень 3

Тут юнь прекрасна і свята

Встелила землю в мить єдину…

250 бійців юнацької сотні, 20 офіцерів загинули. 27 потрапили в полон до червоноармійців, були жорстоко катовані, а потім розстріляні біля приміщення залізничної станції.

 

Учень 4

У березні 1918 року їхні тіла були перевезні до Києва й урочисто поховані на Аскольдовій могилі.

 

Учень 1

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму й жертовності в боротьбі за незалежну Україну.

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

 

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

 

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, — грає вітер

І Дніпро-ріка...

 

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

 

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

Павло Тичина, 1918 рік

 

Учень 2

Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...

Любіть Україну, як вірні сини,

Віддати життя їй готові,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як Герої…

                                                                                             Василь Криволап

 

Ведуча 2

У ХХ столітті козацькі традиції найяскравіше наслідувала Українська повстанська армія. Символічним днем утворення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. УПА діяла до вересня 1949 року, після чого реорганізована у збройне підпілля. УПА – єдина військова сила в Другій світовій війні, яка визначала стратегічною метою своєї боротьби створення незалежної Української держави, відповідно боротьба розгорталася проти усіх держав, що намагалися завадити цьому.

 

Пісня “О, Україно!” (сл. М.Вороний, муз. Я.Ярославенко); https://www.youtube.com/watch?v=rMp_Zp4hBJs

 

Ведуча 1

День захисника Вітчизни - це свято, насамперед, вияв любові й пошани до тих, хто в кровопролитних битвах захищав нашу Батьківщину, відстоював свободу та незалежність в ім’я майбутнього.

 

Ведуча 2

Наша історія багата на вияви ратної слави. Історична доля так розпорядилася, що нерідко українцям доводилося воювати в різних арміях, проте завжди вони залишалися патріотами України й вірили в щасливе життя на своїй землі.

 

Ведуча 1

Захисників Вітчизни вшановує вся Україна. Та найбільша шана вам, дорогі ветерани. Перед вами ми схиляємося, у вас вчимося любити Батьківщину.

 

Ведуча 2

Величний подвиг в ім’я людства – поза часом. Пам’ять – незгасна. Всім, хто поліг у боях, вічна пам’ять! Низький уклін визволителям, які принесли нам такі довгоочікувані весни й зими.

Запалімо свічечку скорботи

Тим усім, кого взяла війна,

Хто в бою загинув, на роботах

У Німеччині, чи в таборах.

Всім убитим, спаленим катами,

Всім дідам і прадідам своїм,

Всім, хто чесно бився з ворогами,

Вічна пам’ять їм і наш уклін!

 

Ведуча 1

Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що зустрічаєш ти після війни,

Там сплять твої ровесники-орлята,

Тепер уже б були із них орли!

Схилися ж над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

 

Звучить пісня “Шлях на Берлін” (сл. В. Мельник, муз. О. Бурміцький)

 

Ведуча 1

Україна сьогодні – незалежна держава. Українські Збройні сили покликані охороняти кордони України, спокій нашого народу.

 

Ведуча 2

Як колись для козака почесним обов’язком була служба в Запорозькій Січі, так і сьогодні захищати рідну землю – це почесний обов’язок для наших юнаків.Наші славні воїни відзначаються сміливістю, мужністю, згуртованістю, взаємовиручкою. Нас вражає відвага воїнів АТО. За мирне небо над головою відважні воїни України платять дорогу ціну – своє життя. Згадаймо славних героїв, випускників нашої школи.

 

Арци́ленко Дмитро́ Ю́рійович — майор (посмертно) Збройних сил України.

Льотчик-штурман екіпажу вертольоту, 11-а бригада армійської авіації. 12 серпня помер в шпиталі Дніпропетровська від поранення у голову — стріляв снайпер — 7 серпня 2014 року, під час обстрілу санітарного гелікоптера Мі-8 поблизу Саур-Могили.

Вдома залишилися дружина та 4-місячна донька.Похований на кладовищі № 4 в Харкові.

Нагороди

31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

 

Фільм https://www.youtube.com/watch?v=iJBysn3NLiA“Війна за свій рахунок”

 

Вшануймо пам’ять захисників України хвилиною мовчання

 

Вертайтесь, рідненькі, живими!

Хай янголи вас захищають,

Своїми крилами святими

Від куль ворожих закривають.

 

Молитва матерів країни

Стане всім ворогам стіною...

Вертайтесь, рідні, до родини,

Вертайтесь мирною порою.

 

Хай молитва до неба полине

За всіх нас, як спокута летить.

Та найперше за рідну країну

Буду щиро я Бога просить.

 

Боже, змилуйся, прошу, над нами,

Нагадай нам, що всі ми брати,

Хай синів не втрачатиме мама,

Дім від ворога нам захисти.

 

Боже, дай нам і спокою, й миру,

Колоситься хай хліб золотий.

За Вкраїну молюся я щиро,

Бережи, Боже, край наш святий.

 

      Тихою ходою ступає по землі золотокоса осінь. Малює клени червоним, жовтим, срібним, золотим. Земля вкривається різнокольоровими фарбами, а над нею – синє небо. І здається, ніби це знову прийшла Прекрасна Діва Марія і розкинула над нами свій небесно-синій омофор-покров, щоб знову, вже вкотре, захистити нас, змусити замислитись над цінностями життя.